конкурс English Speaking - 2016. Олександра Шевлякова, конкурсна робота № 17.
  • Ірпінська ЗОШ №18 Київська область
  • «Життя починається знов...» Осінь – особлива пора, яку я завжди любила і любитиму. Ця осінь для мене винятково цікава і захоплива, тому що на уроці англійської мови «Що для мене Україна?» я замислилась над важливими питаннями, де житиму і працюватиму, як краще пізнати свою батьківщину, що можу для неї зробити. Наш урок розпочався натхненно і цікаво – від поезії про Україну англійською мовою. Згодом ми дивились фільм, під час перегляду якого отримали завдання знайти іменники та дієслова, які б характеризували Україну. Таким чином, ми актуалізували попередні знання та налаштувались на наступний етап роботи з аудіо, відео та лексичним матеріалом. Ми прочитали текст, і на його основі дали відповіді на питання «Які б місця в Україні ти б хотів відвідати?», поринувши у незвіданий світ подорожей Україною. Особливо цікавим завданням було віднайти зв'язок з місцями, які б ми хотіли відвідати саме в Україні, і відомими людьми. Ми відчули себе продовжувачами традицій відомих українців. Велика кількість думок видатних постатей про Україну надихнула нас. Ми записували їх висловлювання, перекладали, грали у вікторину, використовували для перифраз та цитат. Блок «Відомі люди про Україну» підкреслив вміння практично застосовувати мовний матеріал, що супроводжувався відеороликами. Актуалізувавши лексику, ми перейшли до читання оповідання про родинні традиції, де йшлось про цінність родини, національну пам'ять, вшанування тих, хто помер. І ми мали продовжити речення «Я українець...», «Я пишаюся тим, що я живу в Україні...». На допомогу нам прийшли дієслова, прикметники, прислівники, числівники. Ми пограли в мовну вікторину та потренували письмо. Далі надійшла черга позмагатись у конкурсі кращих читців поезій про Україну англійською мовою. Ми натхненно та щиро декламували поезію, створюючи «Поетичне деревце», прикріплюючи листочок до деревця з поетичними рядками. Надзвичайно цікаво було послухати як виконують поезію В. Сосюри «Любіть Україну» іноземці з дванадцяти країн світу. В цей момент я була горда тим, що я українка, я пишалась цим. Україна – це не тільки минуле, а й сучасне, тому ми залюбки познайомилися з «Лекцією Свободи» Святослава Вакарчука, який виступив на IV Львівському медіафорумі під час вручення Премії імені Олександра Кривенка «За поступ у журналістиці». Власне ця лекція вразила мене своїм потужним патріотизмом та світлим баченням майбутнього нашої держави, тому я переклала її англійською мовою. Основні тези лекції наступні: «Ми вже 5 років будуємо державу, але весь цей час сперичаємось, що таке Україна і хто такий українець. Як у ХХІ столітті окреслити це поняття?» Ця теза виявилась надзвичайно співзвучна темі нашого уроку. «...Щоб відповісти на ці питання легко і без суперечок, нам насправді потрібно фундаментально змінити парадигму сприйняття того, що таке наша держава і вперше за 25 років відповісти собі, яку державу ми хочемо мати, хто і для кого її будує. Нам потрібно припинити будувати державу, засновану на кровному патріотизмі, а почати будувати державу, засновану на конституційному патріотизмі». Кожен етап нашого уроку супроводжувався виконанням різного типу завдань лексичних, граматичних та художніх. Всі завдання вилились у книжку про Україну англійською мовою. Я відчула себе філологом, поетом, мандрівником, а головне – патріотом України. На уроці я навчилась відкривати, рекламувати та пишатись своєю державою у світі. Моя книжка несе любов та повагу до України, а також є своєрідною листівкою для світу. І я точно знаю, що як співає С. Вакарчук: «Десь там у океані подій, Десь там на висоті моїх мрій, Десь там, там, де панує любов, І я відчуваю, як серце співає! Як поруч з тобою, Життя починається знов!..»